ХТО ЗА КОГО БУДЕ ГОЛОСУВАТИ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ: ГЕОПОЛІТИЧНИЙ І ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОРТРЕТ ВИБОРЦЯ

На вулиці стає все прохолодніше, а ось в українських політичних кулуарах, навпаки, жарко, як на екваторі. Воно й зрозуміло — до дня президентських виборів залишилось менше півроку. І хоч офіційно передвиборча кампанія ще не розпочалась, проте вже зараз іде гостра та жорстка боротьба за голоси виборців.

Кожен з майбутніх кандидатів на головну посаду в країні має свій базовий електорат, тобто людей, які в будь-якому разі за нього проголосують. Тому політичні бої точаться або за голоси тих, хто не визначився, або за те, щоб відірвати шмат від електорального поля своїх найближчих конкурентів. З останнім і виникають труднощі. Адже треба точно розуміти, у кого з колег по передвиборчих перегонах можна спробувати переманити виборців. Власне наша стаття і є спробою дати відповідь на це питання. Але спочатку трошки передісторії.

В українські соціологічній сфері вже півроку реалізується проект MustLook. Це щомісячне телефонне опитування повнолітніх громадян України. Проводить його компанія «Оперативна соціологія». Питання ставляться на різноманітну тематику. І на політичну (куди ж без неї) також.

На базі цього проекту ми й вирішили провести наше невеличке дослідження. Спочатку ми взяли отримані за чотири місяці (з квітня по липень 2018 року) анкети. Їх загальна кількість — 8400. Потім ми побудували різноманітні графіки, мета яких була одна — знайти схожість між прихильниками різних кандидатів у Президенти України. Що мається на увазі під цією схожістю? Наприклад, це однакові політичні погляди чи ідентичний розподіл виборців за статтю, віком, місцем проживання та ін.

Перш ніж розповісти про отримані результати, треба пояснити, як читати графіки. Графік показує близькість чи схожість між електоратом різних кандидатів. Що коротша лінія, яка поєднує кандидатів, то більше схожі між собою за ідеологічними чи демографічними ознаками виборці цих політиків. Що довша ця лінія, то більша різниця між електоратом кандидатів.

Тепер власне про результати нашого дослідження.

ХТО НА ЗАХІД, ХТО НА СХІД

Для початку ми вирішили оцінити схожість виборців різних кандидатів за геополітичними поглядами. Тобто ми дивились, за кого людина планує голосувати на президентських виборах і як вона ставиться до:

  • інтеграції України до ЄС;
  • інтеграції України до НАТО;
  • створення Єдиної помісної церкви;
  • відновлення стосунків України з Росією.

Це дало нам можливість поділити ймовірних кандидатів у Президенти на три групи.

1.«СХІДНООРІЄНТОВАНІ». До цієї групи увійшли Євген Мураєв, Юрій Бойко та Вадим Рабінович. Як зрозуміло з назви групи та її складу, електорат цих політиків орієнтований на Росію. Пройдемось по пунктах:

1) інтеграцію України до ЄС підтримують менше 35% виборців «східноорієнтованих»;

2) інтеграцію України до НАТО — менше 25%;

3) створення Єдиної помісної церкви — менше 20%;

4) а ось за відновлення стосунків з РФ виступають понад 80%.

2.«ЗАХІДНООРІЄНТОВАНІ». Друга група складається з Андрія Садового, Олега Тягнибока, Святослава Вакарчука та Петра Порошенка. Електорат цієї групи дивиться на Захід:

1) інтеграцію України до ЄС підтримують близько 80% виборців «західноорієнтованих»;

2) інтеграцію України до НАТО — понад 70%;

3) створення Єдиної помісної церкви — 55%. І це найбільша підтримка порівняно з іншими групами;

4) відновлення стосунків з РФ до вподоби лише 40%.

3.«ЦЕНТРИСТИ». Це найбільш «людна» група. До неї увійшли Арсеній Яценюк, Олег Ляшко, Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко, Валентин Наливайченко, Анатолій Гриценко та Володимир Гройсман. Електорат цієї групи займає конформістську позицію майже з усіх питань:

1) інтеграцію України до ЄС підтримують близько 60% виборців «центристів»;

2) інтеграцію України до НАТО — близько 60%;

3) створення Єдиної помісної церкви — 34%;

4) у питанні відновлення стосунків з РФ електорат «центристів» розділився навпіл — 50% «за», 50% «проти».

Про що свідчать ці дані? Для нас, звичайних виборців, це просто інформація для роздумів і привід посперечатись у коментах під постом у Фейсбуці. А ось передвиборчі штаби майбутніх кандидатів можуть використати їх по-різному. Наприклад, об’єднати зусилля з близькими за ідеологією конкурентами, тобто висунути єдиного кандидата від, наприклад, тих самих «східняків». Або ж, навпаки, розпочати «війну» за голоси виборців конкурентів, що сповідують схожу ідеологію.

ХТО ЗА КОГО ГОЛОСУЄ

Крім ідеологічного складника, нам було цікаво подивитись і на портрет середньостатистичного виборця можливих кандидатів на пост Президента України. Ми брали до уваги вік, регіон проживання, тип населеного пункту, рівень доходів і рід зайнятості.

І знову ми отримали три групи політиків.

1.«СПІКЕРИ». Таку назву група отримала через те, що політики, які увійшли до її складу, відомі своєю любов’ю до голосних заяв і популістичної риторики. Отже, до «спікерів» попали Євген Мураєв, Вадим Рабінович, Юрій Бойко, Юлія Тимошенко та Олег Ляшко. Виборці цих політиків:

1) переважно пенсіонери (38%);

2) старші за 25 років. Саме «спікери» мають найменшу підтримку молоді — лише близько 5% (у Ляшка цей показник трішки вищий — 9%);

3) понад 70% мають низький рівень доходу. Водночас у політиків цієї групи найменша підтримка (10%) серед громадян з рівнем доходів, вищим від середнього;

4) проживають у східних областях. «Спікери» мають найбільшу підтримку серед усіх трьох груп на сході України — 22%. Для порівняння: в інших кандидатів цей показник становить менше 20%. До того ж політики цієї групи найменш популярні в Києві (близько 6%) та західних областях (близько 12%).

2.«ДІЯЧІ». До неї потрапили Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко, Олег Тягнибок, Володимир Гройсман та Петро Порошенко. Група названа так через те, що більшість із перерахованих політиків займали або займають значні посади і відомі саме як державні діячі. Виборці цих політиків спільні в тому, що:

1) належать до вікової групи від 35 до 50 років (близько 26%);

2) входять до складу групи з рівнем доходів, нижчим від середнього, середнім і вищим від середнього (65%). Також ця група має найменшу частку (близько 25%) серед виборців з найнижчим рівнем доходів;

3) найбільша їх кількість у центральному регіоні — 24 % та найменша на півдні країни — нижче 11%.

Незважаючи на схожість, у цій групі є й відмінності. Між парою Гриценко — Наливайченко та трійкою Тягнибок — Гройсман — Порошенко вони полягають у тому, що:

1) серед виборців вищеназваної трійки є студенти (3%);

2) пару Гриценко — Наливайченко студенти обирають найменше серед усіх пар або трійок — лише 0,5%;

3) трійка Тягнибок — Гройсман — Порошенко має найбільшу підтримку серед багатіїв — 8% і найменшу серед соціально незахищених людей — 20%;

4) лише 1% найзаможніших людей готові підтримати Анатолія Гриценка та Валентина Наливайченка. Серед найбідніших цей показник сягає 32%.

3.«НОВЕ ПОКОЛІННЯ». До цієї групи потрапили Святослав Вакарчук, Андрій Садовий, Володимир Зеленський та Арсеній Яценюк. Усі ці політики зазвичай асоціюються з новим поколінням, яке не має комуністичного минулого. У їхніх виборців декілька спільних демографічних ознак:

1) переважно проживають у західних областях України — понад 30% (окрім виборців Зеленського);

2) віком до 35 років (близько 35%), хоча для інших груп кандидатів цей показник не перевищує й 30%;

3) більшість (понад 80%) належить до людей з рівнем доходів, нижчим від середнього;

4) більше 20% безробітні (окрім виборців Садового — у нього таких 10%) або підприємці (близько 40%);

5) мають у своєму складі 6% студентства. Серед електорату двох інших груп цей прошарок суспільства складає менше ніж 3%;

6) найменшу підтримку Вакарчук, Садовий, Зеленський і Яценюк мають у східній частині України – 9%.

Існують також відмінності між електоратом цих кандидатів:

1) 38% виборців Андрія Садового та Святослава Вакарчука мешкають у західних областях України;

2) 12% виборців Арсенія Яценюка та Володимира Зеленського мають найбільшу частку в південних областях.

Добавить комментарий